8 квітня соціальні мережі вибухнули хвилею хейту та гніву. Причиною стала новина про те, що цирки, зокрема й Дирекція пересувних циркових колективів України, отримали право бронювати своїх працівників від мобілізації.

Тимчасовий виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв підтвердив статус державного підприємства, що управляє пересувними цирками як такого, яке є “критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період”.

Після новини, яку жваво підхопили найбільші новинні Telegram-канали, зокрема й “Інсайдер UA” з авдиторією у понад 1 млн читачів, на цирк, пана Карандєєва й Міністерство культури обрушилася хвиля хейту.

Більшість дописувачів в соціальних мережах поділилася на декілька таборів. Основний пласт склали ті, хто висловлював обурення щодо самої формули “цирк – критична важливість”. Другий табір дописувачів акцентував на тому, що тепер цирк має стати затишною гаванню для всіх, хто хоче ухилятися від мобілізації. Третя хвиля дописів стосувалася запиту, що корелюється із формулою “служити мають всі”.

Хвиля хейту докотилася до виконувача обов’язків міністра культури Ростислава Карандєєва, який на особистій сторінці у Facebook висловив аргументоване обурення тим, як зневажливо українці говорять про цирк як мистецтво, його роль в суспільстві та культурі.

Пан Карандєєв став на захист атакованого з усіх сторін Державного підприємства, зокрема у його дописі йдеться про наступне: “Державне підприємство “Дирекція пересувних циркових колективів України” – не вуличне шапіто, як хтось малює у своїй уяві, а професійний колектив висококласних майстрів своєї справи. Це єдиний заклад, що проводить вистави у найвіддаленіших територіальних громадах, куди важко дістатися, де люди не мають можливості відвідувати культурні заходи. Специфіка роботи цього колективу – це постійні гастролі по всій території України, перебування у відрядженні 11 місяців на рік, виїзди на деокуповані території, показ вистав в госпіталях, в укриттях, непристосованих приміщеннях. За 2023 рік колективом було проведено 1510 вистав, які відвідали майже 145 тисяч глядачів в 17 областях України. За 2 місяці 2024 року вже проведено 182 вистави в 14 областях”.

Ми в редакції Circus Life задали собі питання “Чому так сталося, що саме цирк став настільки тригерним для висловлення суспільного невдоволення? Адже паралельно були підписані й інші накази, зокрема щодо бронювання від мобілізації працівників Національної опери України?”. Відповідь на це питання, на нашу думку, слід шукати в декількох площинах.

По-перше, цирк в українському суспільстві, на жаль, не сприймається як вид мистецтва. Якщо ви запитаєте ваших знайомих, які не мають стосунку до цирку, які види мистецтв вони знають, то театр, кіно, опера, балет або література, на відміну від “цирк” точно потраплять до списку відповідей.

По-друге, в українському лексиконі слово цирк набуло ледь не лайливого значення. Так сталося в середині 90-х, на початку 2000-х років. Усталені словосполучення й вирази зі словом “цирк” мають як правило негативне забарвлення. “Що за цирк”, “Цирк поїхав, а клоуни залишилися”, “Ну і клоун”, “Просто якесь шапіто” – найбільш популярні фрази, які в зневажливій тональності використовують українці.

По-третє, особливу медаль за заслуги перед цирком в негативному значенні має отримати рух UA-animals. Завдяки активності цієї організації, цирк набув усталеної асоціації з місцем, де знущаються, та ледь не катують тварин. Забуваючи про те, що цирк – це ще й люди, які там працюють, рух закликав бойкотувати всі цирки до того часу, поки на манежі цирків з’являються тварини. Питання “А в цирку ще виступають тварини?” ви неодмінно почуєте від людини, яку запросили словами “Ходім до цирку”.

Враховуючи фактори вище та запит в українському суспільстві на справедливу мобілізацію, цирк став тригерним словом для українців, які вирішили використати його для висловлення свого обурення тим, що відбувається з самою мобілізацією та словом, яке чітко позначило розкол в суспільстві, який неможливо не помітити. Він стосується двох таборів.

Перший табір – це прихильники так званої smart-мобілізації, коли ми визнаємо, що не всі мають бути мобілізованими. Сюди можна віднести всіх, хто розглядає можливість виокремлення економічних, культурних, етичних факторів, які дозволили б забронювати людей від мобілізації. Багато заробляєш – сплачуй далі податки, вдягай військових, фінансуй армію. Співаєш українські пісні в ансамблі – неси українізацію в маси. Маєш трьох дітей – готуй нових борців, Холодний Яре… Другий табір – це прихильники абсолюту “служити мають всі, бо немає нічого дорожче, ніж життя”.

Що ж робити далі, і чи має український цирк отримати право бронювати своїх працівників від мобілізації? На нашу думку, це питання, як і питання щодо інших категорій підприємств та установ, має бути вирішене законодавцями. Зрозумілим є декілька принципів, якими ми б хотіли, щоб законодавець керувався, а саме прозорість критеріїв бронювання, фокус на збереженні унікальної культурної спадщини та досвіду, принцип рівності всіх перед законом.

У контексті цирку України, це означало б відповідь на декілька запитань:
Яким є мобілізаційний потенціал галузі? Іншими словами, скільки чоловіків з досвідом військової служби або без можна мобілізувати?
Як позначиться мобілізація 10, 20, 30% або іншої кількості працівників галузі на можливості цирків функціонувати?
Якою є очевидна соціальна цінність, яку галузь збирається планово зреалізувати в контексті 2024-2025 років?

Наше медіа задасть ці та інші запитання працівникам циркової галузі та сподівається, що кейс із хайпом на темі цирку принесе як цирку, так і державі користь. А мобілізувати цирк чи ні – нехай коми розставить Верховна Рада України.

Ми ж продовжимо робити свою справу – показувати цирк таким, яким він є насправді – красивим, унікальним, терапевтичним.

Джерело Circus Life